Лисогор Катерина Олександрівна

Доброго дня. Я Катерина з України, з м.Харків. В мене на руках маленька дитина 3 роки і батьки яким майже по 70 років, і я вдячна Богові за цей скарб, який в мене є! Мої батьки через вік і тяжке життя в постійній важкій роботі, яке наклало відбиток на здоров'я, хворіють, особливо мама, в неї дуже хворі ноги, вона може самостійно пройти лише кілька метрів. Але ми добре жили, ми з усім справлялись самі, ніколи не просили допомоги, ми чесно і самовіддано працювали, що б ми мали нормальне життя! В нас були кошти, що б забезпечити свою родину і допомагати батькам коштами на життя та дорогі ліки, які їм постійно необхідно приймати. Але ранком 24 лютого війна внесла в наше життя свої корективи. Ми знаходилися в Харкові, почалися обстріли, ми не вірили, що це на довго, думали, що в 21 столітті такий жах просто не може тривати довго, що є принципи війни, за якими мирне населення не повинне постраждати. Та де там! Почалось просто пекло, по нас стріляли з усього з чого тільки можна вистрелити, скидували бомби з літаків та бізпелотників, ми ховалися де тільки могли, з маленькою дитиною взимку це було дуже складно, просто не можливо було вчасно реагувати, щоб якось зібрати дитину коли на вулиці мороз а над головою летять ракети та вибухають снаряди. Настав момент коли зникла зачинились всі магазини, аптеки, коли не було чого їсти і пити! Але ми вистояли, ми залишилися живі! Проте місто й досі обстрілюють, життя повною мірою так і не повернулось до Харкова! Ворог не дає ним змоги знову працювати і жити повним життям! Поїхати кудись подалі немає фінансової змоги, оренда житла занадто дорога. Жити в масових притулках з маленькою дитиною і хворими літніми батьками це не вихід. Поїхати за кордон без грошей з малою дитиною і хворими батьками які навіть не зможуть самостійно відвідати всі інстанції для оформлення документів теж не можливо. Зараз в основному при роботі і заробітку залишилися люди які мають бізнес пов'язаний з торгівлею харчами, та якийсь інший власний бізнес, роботу знайти дуже важко! Можливо скоро ми і знайдемо якусь роботу, але коли це буде і коли буде та перша зарплатня, і головне якою вона буде! А жити потрібно зараз і в дечому життя не змінилось, як в раніше потрібно харчування, потрібні ліки, потрібно платити за комунальні послуги, мобільний зв'язок, без якого зараз ніяк, за кредити які були взяті на ремонт квартири до війни, та за все інше щоб забезпечити життя! Ми зі всіх сил намагаємося вистояти, намагаємося протриматись, не зламатись,не загинути від ворожих обстрілів! Ми були би вдячні за будь-яку допомогу, навіть найменша допомога дала би нам великий шанс вистояти, дочикатися того часу коли ситуація знову дозволить знову стати на ноги, працювати, жити нормальним життям! Я хочу, що б моя дитина мала шанс на майбутнє, щоб батьки мали шанс прожити свою не легку старість хоч в якісь, відносній, забезпеченості, хочаб самим необхідним. Ми будемо вдячні будь якій допомозі!!! Якщо Ви вирішити, що зможете допомогти, то ось моя картка в приват банку 5168 7520 0285 5107 , якщо можете надати допомогу харчами, ліками чи ще чимось мої контакти тел. +380668493879 на цьому номері є ватсап, телеграм і вайбер. Дякую! Перемоги і мирного життя!